aaus-list @ ukrainianstudies.org -- [aaus-list] =?utf-8?b?0J3QkNCi0J46INGU0LLRgNC+0LDRgtC70LDQvdGC?==?utf-8?b?0LjRh9C90LjQuSDQtNC40YHQutGD0YDRgQ==?=


[Date Prev][Date Next][Thread Prev][Thread Next][Date/Main Index][Thread Index]


НАТО – від особливого партнерства до толерантної дискусії...
Сергій Герасимчук,

Група Стратегічних та Безпекових Студій

30.10.06

http://www.gsbs.org.ua/index.php ?nma=catalog&fla=stat&cat_id=10&page=1&nums=123
E-Mail: info@gsbs.org.ua

23 жовтня 2006 року Президент Віктор Ющенко і генеральний секретар НАТО Яап
де Хооп Схеффер обговорили внутрішню ситуацію в Україні в контексті дискусії
стосовно членства України в Альянсі. Про це журналістам сказав Ющенко після
завершення зустрічі в Будапешті, повідомляє УНІАН.
Президент та Генсек обговорювали внутрішню ситуацію в Україні та поточну
співпрацю з НАТО. Примітним є те, що Президент Ющенко високо
оцінив "особливо шанобливе" ставлення Яапа де Хоопа Схеффера до політичних
процесів, які виникають в рамках дискусії щодо євроатлантичної інтеграції
України (зауважимо, відтепер не модно казати про процеси в рамках
інтеграції, лише про процеси в рамках дискусії...).
З його слів зрозуміло, що дивним чином в Україні відбувається підміна
понять. Замість інтеграції до НАТО або навіть більш ефемерної
євроатлантичної інтеграції йдеться про дискусію щодо вступу, тобто взагалі
про балачки. Не можна не відмітити, відтак, значного регресу, який
відбувається у цій віднедавна вкрай чутливій сфері. Варто зазначити, що
Президент також підкреслив, що питання членства в НАТО завжди було, є і
залишатиметься питанням виключно внутрішньої компетенції. Дещо дивне
твердження, враховуючи, що до НАТО можна вступити лише за умови консенсусної
згоди всіх членів Альянсу.
За словами Ющенка, сторони також обговорили шляхи активізації
інтенсифікованого діалогу між Україною та Альянсом, а також виконання Плану
дій Україна – НАТО, повідомляє прес-служба президента. Знову ж таки, цікаво,
про що йшлося в цьому обговоренні, оскільки свого часу, Парламентська
комісія з моніторингу виконання плану дій Україна – НАТО від 2003 до 2005
року відмічала постійний регрес у показниках виконання зазначеного Плану,
пік якого припадав саме на 2005 рік. Яка ситуація у 2006 році невідомо.
Згадана комісія припинила своє існування.
Єдине, що тішить – Ющенко нагадав, що "у певних політичних колах ще не до
кінця усвідомили основи сучасної зовнішньої політики України – політики, яка
базується на законодавчому полі, прийнятому в останні роки", маючи на увазі
прийнятий конституційною більшістю парламенту закон про основи оборонної
політики, який містить положення щодо вступу України до Альянсу. За словами
Президента, надзвичайно важливим питанням влада нині вважає "започаткування
толерантної аргументованої дискусії щодо приєднання України до НАТО в
українському суспільстві". Ця теза дивує своєю глибиною, враховуючи, що
закон прийнято не вчора, а інавгурація Віктора Андрійовича мала місце теж
уже досить давно. Принаймні, в політичному сенсі змінилася ціла епоха – а
дискусію лишень тільки будуть започатковувати.
Цікавим та показовим є також те, як Україна скотилася від рівня інтенсивного
діалогу до рівня "дискусії, що є лише внутрішньою компетенцією". Унаочнити
причини такого регресу, якщо не деградації, допоможе хронологія минулорічної
давнини.
Тоді в 7 жовтня 2005 року Яаап де Хооп Схеффер закликав уряд України
припинити розмови про сподівання вступити до НАТО і зосередитись на побудові
міцної демократії в країні. Таку заяву Генеральний Секретар НАТО зробив
після переговорів у Брюсселі з Прем'єр-міністром України Юрієм
Єхануровим. "Дії промовляють гучніше за слова," - зазначив Генеральний
Секретар НАТО. Натомість український прем'єр-міністр Юрій Єхануров пообіцяв,
що Київ виконає взяті на себе зобов'язання і знову підтвердив намір України
приєднатися до НАТО (щось подібне, до речі, доволі часто звучало і за часів
Л.Кучми, щоправда тоді в НАТО на дії навіть не сподівалися).
16 жовтня до України прибув Президент Парламентської Асамблеї НАТО П'єр
Лелюш. І знову зміст його заяв зводився до такого: місце України - серед
країн демократичної сім'ї. Проте, зміст, який вкладається у діалог Україна -
НАТО, залежатиме від демократичних і економічних реформ. Тим часом,
українська сторона знову нагадала про своє бажання приєднатися до Альянсу.
Апогеєм за своєю значущістю став візит до України Генерального Секретаря
НАТО 18 жовтня 2005 року. І знову пан Схеффер доводив до відома українського
істеблішменту основну думку: закликав українців менше говорити про користь
інтеграції в Альянс, а більше показувати конкретні результати. У відповідь,
тепер вже безпосередньо в Україні Генсек почув знову ж таки сповнені
глибокого змістовного наповнення твердження про те, що Україна прагне в НАТО
і бачить себе в Альянсі.
Наразі ж у інтелігентному товаристві вже не говорять про те, де бачить себе
Україна. Проте, можуть зробити висновки чому вона опинилася в такому
географічно непривабливому місці, і чому виступ чергового нового прем'єра
став лише останнім штрихом до портрету нації, що за словами Ліни
Костенко "спить, стоячи на колінах, що є дуже несимпатичним образом". От
тільки тепер вона ще й вестиме спросоння толерантну аргументовану дискусію.
Сама з собою. А про хід цієї дискусії Президент Ющенко як гарант
Конституції, що "здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю
держави" повідомить Генсеку НАТО. По телефону. Напередодні самміту НАТО в
Ризі. Куди Україну, як з'ясувалося, ніхто й не мав наміру запрошувати.

Strategic and Security Studies Group






SGerasymchuk NATO Discussions.doc


[Date Prev][Date Next][Thread Prev][Thread Next][Date/Main Index][Thread Index]

lists@brama.com converted by MHonArc 2.3.3
and maintained by BRAMA, Inc.